62-річний житель села Анисів під Черніговом Станіслав Новак здобув перемогу у всеукраїнському конкурсі двійників Тараса Шевченка, організованому письменниками і видавцями братами Капрановими.
На це шоу до Києва надіслали заявки 29 чоловік. Журі, як не дивно, одноголосно визнало переможцем Станіслава Євгеновича.
— Новак настільки схожий на Шевченка, що якби в конкурсі брав участь сам Тарас Григорович, він би йому програв, — сказали Капранови.
Головним призом стала путівка на двох «Вікенд в Європі».
Станіслава Євгеновича почали називати Тарасом Григоровичем біля15 років назад тому. Спочатку його схожість із класиком помітила жінка, яка теж відпочивала в санаторії. Потім колеги-будівельники, які приїхали у відрядження у Чернігів.
— Тарасе Григоровичу, випий з нами, — запрошували Новака до столу.
П'ять років тому про нього написала наша газета. А зараз у селі всі його називають дідом Шевченком.
— Самого оголошення про конкурс я не бачив, але відразу мені почали дзвонити друзі, знайомі, — розповідає Станіслав Євгенович. — Зять з Чернігова і брат з Мукачевого майже одразу послали мої фотографи.
Готуватися пішов у бібліотеку імені. М. Коцюбинського.
— До конкурсу я перечитав мало не всього Шевченка, — каже двійник. — Навіть його щоденники. Але його творчість не дуже подобається. Занадто він плаче у своїх віршах і творах. Я більше люблю фантастику читати та детективи.
Станіслав Новак родом із Закарпаття, з міста Мукачеве.
— Мої батьки були педагогами, родом із Наддніпрянщини: мама з Кіровоградської області, батько — з Херсонщини, — розповідає Станіслав Євгенович. — Перед армією бабуся казала: «Стасик, ты очень на деда похож, когда он с фаэтона выходил, в белом костюме, с тросточкой, брал меня под руку». Кажуть, дід був магнатом, мав великий маєток біля Асканії-Нової.
У Чернігів Станіслав Новак потрапив служити в армію, так і залишився. Закінчив Рівненський інститут інженерів водного господарства, все життя пропрацював у Чернігівському ПМК-210. Зараз — у ПП «Мрія-сервіс». Житло в Чернігові залишив дітям, разом з дружиною переїхав у Анисів.
Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №46 (1332)